офіційний сайт громади сіл Сеньківської сільської ради
Бориспільського району.
Ласкаво просимо на сайт громади Сеньківської сільської ради Бориспільщини.
До Вашої уваги коротенький І С Т О Р И Ч Н И Й Н А Р И С про наше минуле.
В період з IX по XII ст. між Києвом і Переяславом було зведено цілий ряд укріплених городищ поблизу сучасних сіл: Любарці, Іванків, Старе, Рогозів, Головурів, Вороньків, Глибоке, Проців, виникло багато укріплених поселень. Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району були зруйновані, а вже з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського. Пізніше ця територія стала називатися «Земля Полукняжеская». Архівні документи цього періоду свідчать, що «Земля Полукняжеская» була «пожалувана» королівському товмачу Солтану Албеєвичу. В 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.
В актах цього періоду згадуються також деякі інші села району: Гнідин, Вишеньки, Сошників, Сальків, Проців, Булачин (Ерківці). З вірчих грамот від 1525 року дізнаємося, що тоді вже були і села Жереб'ятин, Рогозів, Вороньків, Іванків.
Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської корони. За рішенням польського сейму від 1590 року землі навколо містечка Бориспіль і саме місто отримав у володіння Войтех Чановицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків.
У 1596 році ці землі Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство.
В кінці XVI — на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Наливайка (1594–1596) сейм пожалував Бориспільське староство магнату.
Жолкевському у володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (до 1648 року). Історія Бориспільського краю невіддільна від боротьби українського народу проти польсько-шляхетського панування. Населення міста та навколишніх сіл брало участь у повстанні нереєстрових козаків під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила).
Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648–1654) поклала край польсько-шляхетському пануванню в Україні. Цілий край було поділено відповідно до запорізького звичаю на полки і сотні. Одним з полкових міст був Переяслав, сотенними, серед інших, містечка Бориспіль та Вороньків. До бориспільської сотні належали села: Нестерівка, Кучаків, Лебедин, Стариця, Сеньківка, Іванків, Дарниця та ряд хуторів, до Вороньківської — села Глибоке, Кийлів, Кальне, Рудяків.
Полковники, сотники мали військову владу. Козаки користувалися вільним правом володіння своїми землями, не мали ніяких повинностей, не сплачували податків, одержували платню.
Під час російсько-польської війни (1654–1667) бориспільські землі кілька разів зазнавали великих спустошень.
У 1658 році за наказом воєводи Шереметьєва (під час боїв між військами гетьмана І. Виговського і царським військом) містечко Вороньків та інші села і хутори були винищені і спалені.
Значних втрат землі Бориспільщини зазнали навесні 1661 і восени 1663 років, коли їх захопили польські війська.
В липні 1666 року в Борисполі спалахнуло повстання проти гніту козацької старшини та царських воєвод. Підняли повстання козаки Переяслава та Борисполя. В серпні того ж року повстання було придушене.
Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав бориспільські землі у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Ю. Дарагану.
На особливу увагу заслуговує ім'я поета і проповідника II пол. XVIII ст. І. Г. Некрашевича з села Вишеньки. Він закінчив Києво-Могилянську академію, був священиком у рідному селі. Поетична спадщина невелика — нині відомо усього дев'ять його творів. На тлі поезії того часу твори І.Некрашевича виділяються чистотою народної мови, гумором, легкістю стилю, простотою змісту.
У Воронькові пройшли дитячі та юнацькі роки класика єврейської літератури Шолом-Алейхема (справжнє прізвище Робінович Шолом Наумович, 1859–1916 рр.). Рідне село письменник згадує з особливою теплотою в автобіографічній повісті «З ярмарку».
І С Т О Р І Я
В И Т О К И
ИСТОРИЯ
01
Період національно-визвольних змагань
Пам'ятник козакам Вороньківської сотніармії УНР у селі Вороньків
У березні 1917 року до влади в Україні прийшла Центральна Рада. На її чолі стояли М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра. УЦР судилося перерости від українського представницького органу на Всеросійському рівні до оплоту першої української державності у ХХ столітті. Після проголошення у січні 1918 року Четвертого Універсалу Українська Народна Республіка перетворилася на суверенну незалежну державу. Розпочалася тривала та виснажлива боротьба за втримання довгожданої національної держави, що була вперше відновлена з часів Хмельниччини, активну участь в якій брали й свідомі українці Бориспільщини. З небайдужих до долі України жителів сіл Бориспільського району була створена Вороньківська сотня, що під командуванням Івана Черпака боролася проти більшовиків у складі Армії УНР. 4-5 лютого 1919 року сотня прийняла нерівний бій збільшовицькими загарбниками на річці Трубіж. Тоді 70 українських героїв загинули в цьому бою, а наступ було зупинено на дві доби.[1] Не зумівши зломити бійців Вороньківської сотні в бою, більшовики вдалися до підлої агітації серед солдатів, що розділило залишки загону на дві частини: одні продовжили боротьбу за Незалежність України, а інші піддалися на провокацію і долучились до червоних. Але загарбники знехтували своїми обіцянками про помилування та амністію щодо бійців Вороньківської сотні і жорстоко розстріляли бійців-патріотів. Трагічно завершилася і доля Івана Черпака, якого більшовики розстріляли по дорозі до Борисполя.
У квітні 1920 року на територію України вступили частини польської армії, а з ними війська Української Народної Республіки. Відступаючі загони Червоної Армії відбирали у селян фураж, коней, продовольство. Це викликало невдоволення населення. Більшість селянства рішуче взялася за зброю. Повстали і селяни Бориспільщини. Вони відмовилися давати «оброк» кіньми, возами, продовольством. Тоді населення було пограбовано. Багатьох розстріляли біля Броварського шляху.[2]
Адміністративний поділ
Адміністративний устрій Бориспільського району — адміністративно-територіальний поділ Бориспільського району Київської області на 20 сільських рад, які об'єднують 43 населені пункти і підпорядковані Бориспільській районній раді. Адміністративний центр — місто Бориспіль, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[1]